За матеріалами журналу «Тваринництво і ветеринарія» (№02/2021)
За інтенсивного ведення свинарства дефіцит заліза в організмі новонароджених поросят викликає анемію майже в 100% випадках, що призводить до 20-30% втрат молодняку в перші тижні життя. У тих, що залишилися живими, знижуються середньодобові прирости, вони відстають у рості та розвитку. В зв'язку з високою інтенсивністю росту потреба в залізі у поросят значно більша, ніж у молодняку інших видів с.-г. тварин. Так, уже на 6-8-у добу життя маса тіла поросят подвоюється, протягом 2-х місяців збільшується у 14-16 разів, а до шестимісячного віку — у 50-60 разів! Для забезпечення 1 кг приросту поросяті необхідно засвоїти близько 27 мг заліза. Це призводить до того, що на тлі відсутності можливості поповнення запасів заліза природним шляхом через 12-15 днів після народження відбувається повне виснаження його у печінці.
Аліментарна анемія: особливості патогенезу
Анемія — це патологічний стан організму, який виникає внаслідок зменшення вмісту гемоглобіну та кількості еритроциті в одиниці об’єму крові, що спричиняє розвиток гіпоксії та зміни функцій органів кровотворення. І хоча провідною ланкою в патогенезі цих захворювань є кисневе голодування тканин, при анеміях виникають також патологічні зміни, що спровоковані недостатністю трофічної, екскреторної, захисної, терморегулювальної та інших життєво необхідних функцій крові. За патогенезом виділяють три основні види анемій: постгеморагічну, гемолітичну та гіпопластичну. Остання поширена серед поросят, особливо її різновид — аліментарна.
Частіше аліментарна анемія спостерігається у поросят, які народилися взимку або ранньої весни та тих, що мали при народженні невелику вагу. Нерідко занедужують і ті тварини, які розвиваються набагато активніше своїх «однолітків».
Масштаби цієї патології серйозні — у розрізі господарства від аліментарної анемії може гинути до чотирьох поросят з кожного гнізда. До того ж слід розуміти, що, крім прямих витрат, пов’язаних із загибеллю тварин, на плечі підприємства лягає фінансовий тягар у вигляді лікування та профілактики різних вторинних патологій (аліментарна анемія супроводжується розвитком вторинного імунодефіциту, який посилює і без того низький рівень імунобіологічної реактивності поросят постнатального періоду), зменшення показників рентабельності в результаті уповільнених темпів росту, погіршення племінних якостей та підвищення коефіцієнта конверсії корму.
Клінічна симптоматика
Характерні клінічні прояви анемії: блідість (іноді ціаноз) шкіри (особливо на вухах) та видимих слизових оболонках. Тварини малорухливі, мляві, швидко стомлюються. Кидаються в око хитка хода поросят, зниження рефлексів, слабка реакція на больові та інші зовнішні подразнення. Шкіра втрачає еластичність, збирається у складки, лущиться. Щетина груба і ламка, з часом набуває жовто- коричневого кольору.
У клінічній симптоматиці простежують три стадії виснаження:
- Перша характеризується втратою ваги на 5-10%, зниженим апетитом, млявістю і швидкою стомлюваністю. Перистальтика кишечника ослаблена, виникають запори. Температура, частота пульсу та дихання знаходяться у нижніх межах норми. Еластичність шкіри знижена. Видимі слизові оболонки бліді.
- При другій стадії хвороби втрата ваги становить 10-15%. Спостерігаються загальна слабкість, хитка хода. Шкіра суха, лущиться, слизові оболонки ціанотичні. За наявності гнильних і бродильних процесів у кишечнику перистальтика можлива діарея. Температура тіла знижується. Констатуються тахікардія, брадіпное. Рефлекси знижені.
- На третій стадії втрата ваги сягає 15-20%. Хворі тварини подовгу лежать, відмовляються від корму та води. Температура тіла нижча норми, пульс слабий і прискорений. Шкірні рефлекси часто відсутні.
На першій і другій стадіях виснаження своєчасне медикаментозне втручання дозволить відновити сили і здоров'я тварини, на третій стадії — надії на одужання мало (зазвичай, такі поросята гинуть або перетворюються на «заморишів» з масою тіла до 10 кг у віці 60 діб).
Застосування залізовмісних препаратів у великих дозах не завжди є безпечним, оскільки залізо характеризується прооксидантними властивостями, а, відкладаючись у вигляді гемосидерину, може блокувати клітини системи мононуклеарних фагоцитів. Вигідними з точки зору безпечного забезпечення залізом поросят-сисунів є феродекстранові препарати, які складаються з суміші заліза і низькомолекулярного декстрану (лінійний полісахарид високої молекулярної маси). Така модифікована стратегія застосування декстрану заліза покращує гематологічний статус поросят, активно стимулює синтез гемоглобіну та обмінні процеси протягом тривалого періоду часу, а головне — послаблює індукцію експресії гепсідіну та мінімізує токсичність введеного заліза.
Враховуючи те, що певні декстранові препарати містять лише залізо, засвоєння якого після ін’єкції складає 60-70%, а також поліетіологічність самої анемії, фахівці рекомендують застосовувати їх у комплексі з іншими мікроелементами (цинк, купрум, кобальт) та вітамінами (В2, В3, В6, В12, біотин, аскорбінова кислота), що позитивно впливає на еритропоез та засвоюваність заліза організмом. Так, при введенні 200 мг заліза на 3-й день життя тварини є достатнім для розвитку 4,5 кг власної живої маси з урахуванням 90% засвоєння заліза.
Онлайн-версія журналу «Тваринництво і ветеринарія» (02/2021) — https://bit.ly/3sQBcMV
