Хвороба Гамборо та її профілактика

Наталія Шевченко, начальник відділу живих ембріональних вакцин для птахівництва, ТОВ «БіоТестЛаб»
Валерія Килименко, керівник відділу впровадження ветеринарних препаратів, ТОВ «БіоТестЛаб»
Юрій Собко, науковий консультант, ТОВ «БіоТестЛаб»

За матеріалами публікації в журналі «Тваринництво сьогодні» (№5/2021)

Інфекційна бурсальна хвороба (ІБХ) одна з основних проблем, що постійно присутня у птахівництві та наносить галузі істотної шкоди.

Інфекційна бурсальна хвороба (ІБХ) – висококонтагіозне захворювання курчат 2-15-тижневого віку, що характеризується діареєю, апатією, ураженням травного каналу та нирок, тремтінням, ураженням фабрицієвої сумки, внутрішньом’язовими крововиливами, загибеллю. Крім того, захворювання часто перебігає у субклінічній формі. У будь-якому випадку, захворювання спричиняє імуносупресію у птиці, що призводить до подальшого зниження виробничих показників у перехворілих стадах, де циркулює збудник. 

Історична довідка

Перший клінічний випадок зафіксовано у 1957 році у містечку Гамборо, штат Делавер, США, звідки і походить назва захворювання. А в 1991 році ІБХ зареєстровано на території України в Одеській області. У період з 1991 по 2000 рр. практично всі птахівничі господарства України потерпали від ІБХ. Для запобігання поширенню захворювання у 1994 році було затверджено тимчасову інструкцію щодо профілактики та ліквідації інфекційної бурсальної хвороби (хвороби Гамборо). Використання живих вакцин дозволило контролювати ситуацію.

І хоча на даний момент Україна вважається благополучною щодо цього захворювання, питання надійного захисту стад залишається відкритим.

Збудник

Однією з причин масового розповсюдження збудника є його стійкість до умов навколишнього середовища.

Збудник ІБХ – це безоболонковий вірус, що належить до родини Birnaviridae, роду Avibirnavirus.

Вірус у своєму складі не містить ліпідів, тому нечутливий до дії ефіру та хлороформу, витримує зміни рН у межах 2–11. Обробка яєць низькою концентрацією формальдегіду не забезпечує якісної дезінфекції. У пилу, на стінах, обладнанні та у вентиляційній системі неблагополучних приміщень збудник може зберігатись більше 1 року, на поверхні різних предметів (скла, стін, поверхні вентиляторів тощо) – більше 30 днів, у висохлому посліді – більше 60 днів. Загалом у пташнику або на прилеглій території він може зберігатись 3–4 міс. Вірус стійкий до дії прямого сонячного опромінення. Інактивує вірус 0,5% розчин хлораміну протягом 10 хв., 3% формальдегід – 24 год. 

При 25°С вірус не втрачає активності протягом 21 доби, гине за температури 56°С протягом 5 год., за 60оС витримує 30 хв. Збудник добре зберігається при низьких температурах. 

Життєздатність вірусу експериментально вдавалося відновити навіть при обробці ураженої курятини при 71° і 74°С. Збудник був повністю інактивований в інфікованих тканинах через 14 днів компостування. Гамма-опромінення при 3 kiloG-rays (максимальний рівень, затверджений Управлінням харчових продуктів та лікарських засобів (FDA)), суттєво не впливає на патогенні штами вірусу. Безумовно, стійкість цього вірусу є однією з причин його виживання в пташниках навіть при дотриманні ретельних процедур очищення та дезінфекції. 

Цільовим органом вірусу є бурса Фабриціуса – центральний орган, що відповідає за формування імунної системи курчати.

Джерело збудника

Захворювання є надзвичайно контагіозним. Основним джерелом інфекції є хворі  кури, котрі виділяють вірус у навколишнє середовище з послідом. Важливо пам’ятати, що хвороба уражає тільки курей, проте інша домашня птиця може бути переносником даного захворювання. Може передаватися механічно комахами, тому спалахи захворювання частіше виникають у літній період. 

Збудник поширюється з забрудненими кормами, водою, підстилкою, інвентарем, шкаралупою яєць. Також обслуговуючий персонал може переносити вірус. 

Шляхи передачі: аліментарний, аерогенний, контактний. Вертикально захворювання не передається (від батьків до курчати через яйце). 

Клінічні ознаки

На сьогоднішній день виділяють в основному три форми прояву хвороби Гамборо:

1.    Імуносупресивна форма. Викликана зараженням курчат вірусом ІБХ до 14-денного віку.
Саме перші два тижні життя критично важливі для курчати за рахунок розвитку бурси Фабриціуса – головного імунного органу організму птиці. Інфікування вірусом ІБХ викликає незворотні ураження фолікулярної тканини бурси, що супроводжується значним зменшенням розміру бурси Фабриціуса і, як наслідок, розвитком імуносупресії організму. 
Такий прояв хвороби Гамборо пов’язаний з інфікуванням птиці варіантними штамами.

2.    Клінічна форма – інфікування курчат після 2-тижневого віку. Як правило, захворюваність та смертність наростає з 3-4-го дня після зараження, досягає піку та припиняється через 5-7 днів.
На даний час всі прояви клінічної форми пов’язані з інфікуванням птиці високо вірулентними вірусами хвороби Гамборо.
Рівень смертності та прояв клінічних уражень вищий у повільно зростаючих курчат (ремонтний молодняк несучок та батьківських стад) ніж у бройлерів.

3.    Субклінічна (або економічна) форма захворювання – інфікування курчат у 2-3-х тижневому віці вірусом ІБХ без типових клінічних ознак.
Субклінічна форма на даний час є найпоширенішою та проявляється такими ознаками:
-    порушення однорідності стада;
-    зниження набору ваги;
-    збільшення конверсії корму;
-    невелике збільшення середньодобової смертності, без вираженої пікової смертності.
Кожна з форм перебігу є по-своєму небезпечною для здоров’я стада.  

Тяжкість симптомів залежить від вірулентності вірусу, типу птиці, її імунного статусу, умов утримання, наявності супутніх захворювань.

При хворобі Гамборо проявляються симптоми, характерні для секундарних інфекцій, що призводить до труднощів у постановці діагнозу та необхідності проведення додаткових лабораторних досліджень. Внаслідок імуносупресії розвиваються вторинні інфекції, що призводить до зниження приростів, погіршення економічних показників господарств, підвищення конверсії корму та низької продуктивності стада. Імуносупресія супроводжується зниженням імунореактивності, внаслідок цього вакцинація проти інших хвороб є недостатньо ефективною. 

Повторно птиця не хворіє.

Патологоанатомічні зміни

При розтині ураженої птиці відзначається зневодненість та крововиливи на грудних та стегнових м’язах внаслідок порушення згортання крові. У перші кілька днів після зараження зазвичай спостерігається збільшення співвідношення маси бурси та маси тіла через набряк бурси. Іноді у випадку ураження високовірулентними штамами спостерігаються масові крововиливи у бурсі. Як правило, геморагічне запалення бурси є основною патологічною ознакою зараження вірулентним штамом, тоді як варіантні штами викликають швидку атрофію бурси, переважно без запальної реакції.

Печінка бліда з інфарктами, селезінка збільшена з сірими фокусами, нирки світло-сірі або темно-коричневі, мозаїчні та збільшені, скупчення уратів у сечоводах.

В окремих випадках у серцевому м'язі виникає набряк епікарду, а також фібринозні відкладення на серозних оболонках серця, в основному на перикарді. На межі залозистого та м’язового шлунку спостерігаються ерозії та крововиливи. Запалення стінок товстого і тонкого кишечника.

Боротьба із захворюванням

Збитки, спричинені захворюванням, виражаються у прямій смертності та прояві вторинних інфекцій, внаслідок ураження імунної системи.

Негативні наслідки ІБХ можна успішно контролювати за допомогою вакцинації та впровадження надійних заходів біозахисту.

Станом на 2021 рік на ринку України зареєстровано 36 вакцин вітчизняного та іноземного виробництва, серед яких живі атенуйовані вакцини, інактивовані,  імунокомплексні, векторні. Основну кількість складають живі вакцини.

Інактивовані вакцини – містять інактивований вірус ІБХ, виготовлені у формі емульсії з мінеральним маслом, яке виконує роль ад'юванта. У більшості випадків емульсії належать до типу «вода в маслі». Такий тип вакцин застосовується для імунізації батьківських стад. 

Живі вакцини – виготовлені на основі класичних та варіантних штамів вірусу у формі ліофілізату. Вакцинний вірус реплікується у фабрицієвій бурсі, тим самим імітуючи природну інфекцію. Залежно від рівня атенуації (ослаблення) штаму та здатності долати материнські антитіла, живі вакцини розподіляють на м’які, проміжні, проміжні плюс, гарячі.

При застосуванні проміжних плюс вакцин ступінь виснаження бурси становить 40-50%, а гарячих – 50-60%. Період відновлення бурс триває 3-4 тижні. 

Імунокомплексні вакцини – це поєднання суспензії живого атенуйованого вірусу Гамборо (штам проміжний плюс) у чітко визначених пропорціях з антитілами. Таким чином, вакцинний вірус вкритий специфічними імуноглобулінами, які захищають його та не дозволяють розпізнавати імунною системою птахів. Вакцини застосовують ін’єкційно (підшкірно в добовому віці) або in-ovo (на 18-й день інкубації) з використанням автоматизованого обладнання, яке можна регулярно калібрувати та перевіряти на постійну дозу. Композиція імунокомплексних вакцин дозволяє атенуйованому вакцинному вірусу не зазнавати втручання материнських антитіл проти вірусу хвороби Гамборо, а отже, доставка вакцини безпечна, незалежно від рівня материнських антитіл. В Україні зареєстровані наступні імунокомплексні вакцини: СЕВАК ТРАНСМУН, Gallivac BDA, Novamune, GUMBOHATCH.

Векторні вакцини – створені з генно-інженерного вірусу (вектора), геном якого містить ген від конкретного IBDV (донора), що кодує білок капсиду VP2. На сьогоднішній день як вектор в основному використовують вірус герпесу індиків. Незважаючи на те, що ці вакцини забезпечують належний захист від клінічних ознак ІБХ, вони не здатні повністю колонізувати бурсу. У такому випадку існує ризик ураження польовим вірусом. Зареєстровано всього 2 препарати: Vaxxitek HVT+IBD, Ultifend IBD. 

Для контролю захворювання в Україні переважно застосовують наступні вакцини:

Для бройлерних стад: Poulvac Bursa F (Зоетіс Інк., CША), POLIMUN IBD (ТОВ «Біотестлаб», Україна), Cevac Transmun (Сева Санте Анімаль, Франція), Vaxxitek HVT+IBD (Бьорінгер Інгельхайм Ветмедіка ГмбХ, Німеччина), TAbic M.B. (АБІК Біолоджикал Лабораторіз Лтд, Ізраїль).

Для молодняку курей яєчного напряму: Nobilis Gumboro 228E (Інтервет Інтернешнл Б.В., Нідерланди), Poulvac Magniplex (Зоетіс Інк., CША), POLIMUN IBD light (ТОВ «Біотестлаб», Україна). 

Для батьківських стад: Nobilis Gumboro 228E (Інтервет Інтернешнл Б.В., Нідерланди), Poulvac Magniplex (Зоетіс Інк., CША).

У випадку використання живих атенуйованих вакцин для розрахунку оптимального часу вакцинації поголів’я необхідно провести серологічні дослідження сироваток крові для визначення рівня материнських антитіл. Рівень МАТ буде набагато вищим у курчат, отриманих від батьків, щеплених інактивованою вакциною, аніж у курчат, отриманих від батьків, щеплених тільки живою вакциною. 

Без точного визначення рівня МАТ існують ризики несвоєчасного проведення вакцинації. При ранньому застосуванні вакцинний вірус нейтралізується материнськими антитілами, і вакцина не буде здатна стимулювати захист. При пізньому застосуванні вакцини польовий вірус може колонізувати бурсу раніше вакцинного, що спричинить розвиток хвороби. Потреба у визначенні рівня МАТ зникає, коли на господарстві застосовують векторні чи імунокомплексні вакцин. Але потрібно враховувати, що формування імунітету відбувається повільніше, ніж при застосуванні живих атенуйованих вакцин. 

При неоднорідності МАТ у стаді (наслідок неякісно проведеної вакцинації та/або закупки курчат від різних постачальників) існує потреба у дво- або й триразовому застосуванні живих атенуйованих вакцин. З економічної точки зору вигідніше одноразове застосування векторних чи імунокомплексних вакцин.

Однією з головних умов ефективної профілактики ІБХ є використання вакцин, штами яких мають високу антигенну подібність з польовим ізолятом.

Шлях введення, головним чином з питною водою, сам по собі має ризики. Його успіх залежить від якості води, успішної нейтралізації хлору перед розчиненням вакцини, однорідності розподілу розчину вакцини серед усіх птахів та гарантії того, що кожна особина стада отримала повну дозу вакцини. 

Порушення цих правил може стати причиною невдало проведеної вакцинації.

Поради для птахівників

Основна увага для профілактики та контролю повинна бути зосереджена саме на захисті пташників від занесення збудника. Ретельне прибирання та дезінфекція між стадами необхідні для мінімізації потенційного поширення хвороби. 

При закупці інкубаційних яєць або курчат постачальник має надати інформацію про програми профілактики захворювання та про проведені тестування стада.

Дії у випадку занесення збудника:
-    Обмежити доступ відвідувачів до пташників; 
-    Підстилку та ділянки, де знаходилася птиця слід обробити дезінфікуючим засобом у належній концентрації;
-    Підстилку слід згодом видалити з пташника, її можна спалити або поховати, щоб не було можливого контакту з птицею чи іншими тваринами;
-    Провести дезінфекцію всього обладнання та інвентарю;
-    Підлоги та нижню частину стін обробити миючим дезінфікуючим засобом;
-    Використовувати дезінфікуючий засіб з широким спектром дії, здатним знищувати всі наявні патогени;
-    Може бути доцільним зняття верхніх сантиметрів ґрунту навколо сильно зараженої ділянки;
-    Під’їзди до пташника слід обробити дезінфікуючим засобом; слід передбачити прогини для ніг (для персоналу) та для занурення коліс (для транспортних засобів);
-    Дотримуватися принципу «все пусто-все зайнято» між посадкою стад. Час простою повинен бути максимальним: між посадками стад бройлерів мінімум 10 днів;
-    Зберігати гній щонайменше 3 місяці перед розкиданням;
-    Вся заражена підстилка та туші заражених птахів повинні бути належним чином утилізовані подалі від місця утримання птиці;
-    Застосовувати ретельно спланований режим дезінфекції.

Завантажити статтю